ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОСТІР Матеріали XХV Міжнародної науково-практичної конференції м. Київ, Україна, 1 грудня 2021 р.

ЗАВАНТАЖИТИ

Рекомендовано до друку Вченою радою ДУ «Інститут досліджень науково-технічного
потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» 21 грудня 2021 р.
Рецензенти:
Кияк Б.Р., д.е.н., проф.
Терехов В.І., д.е.н., проф.
Редакційна рада збірника: Маліцький Б.А., д.е.н., проф., заслужений діяч науки і
техніки України – Голова ради; Головатюк В.М., д.е.н., с.н.с; Капіца Ю.М., д.ю.н.;
Ковтуненко К.В., д.е.н., доц.; Кожушко Л.Ф., д.т.н., проф.; Кореняко Г.І., к.х.н.; Литвинко
А.С., д.і.н., с.н.с.; Макаренко І.П., к.е.н.; Онопрієнко В.І., д.філос.н., проф.; Попович О.С.,
д.е.н., с.н.с.; Сенченко В.В., к.т.н., с.н.с.; Сігуа Г.В., д.е.н.; Соловйов В.П., д.е.н., проф.;
Філиппова С.В., д.е.н., проф.; Храмов Ю.О., д.ф.-м.н., проф.; Щербін В.К., к.філ.н.
Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки в контексті інтеграції
України в Європейський науково-інноваційний простір: матеріали XХV Міжнародної
науково-практичної конференції, Київ, 1 грудня 2021 р. / НАНУ, ДУ «Інститут досліджень
науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України», Київ. – 2021.
– 125 с.
ISBN 978-966-136-444-7
Матеріали XХV Міжнародної науково-практичної конференції представлені науковими
та науково-технічними організаціями, вищими навчальними закладами, інноваційними
підприємствами та окремими авторами з України й іншіх країн.
Матеріали подаються в редакції авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат,
власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори.

ISBN 978-966-136-444-7

© Національна академія наук України, 2021
© ДУ «Інститут досліджень науково-технічного
потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України», 2021
© Автори, текст, 2021

 

XXV Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми і перспективи

інноваційного розвитку економіки в контексті інтеграції України в Європейський науково-
інноваційний простір», проходила як складова міжнародного симпозіуму «Патонівські

наукові традиції в світлі нових викликів сучасній науці», присвяченого 103-й річниці з дня
народження Бориса Євгеновича Патона, всесвітньо відомого вченого та багаторічного
Президента НАН України.
З початком епохи незалежності, попри домінування песимістичних передбачень
майбутнього в експертному і медійному середовищі, багатий життєвий досвід Бориса
Євгеновича давав підстави для позитивної оцінки можливостей впевнено дивитись у
майбутнє України, бачити її дійсно процвітаючою і шанованою у світі, але для цього Україні
буде потрібна сильна власна наука, свої талановиті вчені, інженери, висококваліфіковані
фахівці, які доводитимуть свою здатність продукувати і впроваджувати у всі сфери життя
нові знання, технології, виробничі та управлінські новації. В сучасному світі ці джерела
економічного зростання і соціального поступу за своєю ефективністю, як відомо, набагато
випереджають будь-які інші. Вони визначають і могутність країни, і благополуччя її народу,
і повагу до неї в світі.
Борис Євгенович вважав європейський вибір України природним і неминучим
історичним явищем на сучасному етапі розвитку Української держави. Але попереджав, що
його слід розглядати не лише як самоціль для якнайшвидшого формального приєднання

українців до європейських націй, а як сучасний ефективний засіб стимулювання соціально-
економічного розвитку України за європейськими стандартами. Він реалістичне оцінював,

що попередні внутрішні реформи були лише певною реакцію на зовнішні цілі та вимоги і
дуже слабо враховували виклики всередині країни. Він звертав увагу у своїх виступах на те,
що вся внутрішня політика України, на жаль, залишалася інструментом для досягнення
переважно зовнішньополітичних цілей. Це веде до перебільшеної заідеологізованості і
геополітичної однобокості і в умовах погіршення економічного і соціального стану стає
джерелом роз’єднання суспільства, посилення недовіри до влади, підтримки сплесків
протестного руху. На його думку реформація країни повинна відбуватися одночасно з її
державотворенням. А оскільки це дуже складний та слабо передбачуваний процес, тому він
потребує глибокого наукового осмислення і постійного наукового моніторингу. І безумовно,
що неприпустимо проводити будь-які реформи суспільно-економічного і політичного життя,
знищуючи свою науку, тобто головне джерело економічного розвитку, соціального поступу
та національної безпеки. Тим більше, що власна національна наука в історії України завжди
була джерелом високих досягнень у всіх сферах життя, зокрема в індустріалізації та
створенні високотехнологічних виробництв, розвитку передової освіти, підготовці
висококваліфікованих кадрів.
Борис Євгенович нагадував, що за роки незалежності на державному рівні було чимало
політичних заяв щодо визнання вирішальної ролі науки, технологій та інновацій у розбудові
нової країни та необхідності забезпечення їх пріоритетної державної підтримки. Було
прийнято багато державних документів, законів України, Указів президента з цього приводу.
Певний час проводились щорічні президентські наради-конференції на тему «Утвердження
інноваційної моделі розвитку економіки України». На законодавчому рівні встановлювалась
достойна європейська норма фінансування науки, визначались податкові, кредитні та інші

форми стимулювання інноваційної діяльності. На превеликий жаль, все це залишалося на
рівні паперових побажань, а в реальній виконавчій практиці здійснювалась політика
«виживання науки», а не її розвитку, її фінансування відбувалось за «залишковим
принципом», що закономірно призводило до руйнації цього важливого стратегічного
джерела розвитку країни.
Хоча дійсно, часи були нелегкі, було багато проблем, які потребували вирішення,
потребували коштів, але, на погляд Бориса Євгеновича, вкрай негативну роль тут відіграло
те, що право визначення пріоритетів при розподілі цих коштів перебрали на себе люди, не
здатні до стратегічного мислення. Всупереч Конституції, в якій чітко розподілені між
органами влади функції формування державної політики та її виконання, виконавчі органи
влади поступово перебирали на себе також і функції формування державної політики.
В своєму останньому інтерв‘ю, опублікованому в журналі «Наука та наукознавство» No
3, за 2020 рік Борис Євгенович запропонував здійснити комплекс невідкладних заходів у
сфері реформування системи державного управління, структурної перебудови економіки,

формування реальних запитів та вимог до подальшого розвитку науки та науково-
технологічної сфери, ключовими серед них він вважав наступні:

1. Привести у відповідність до Конституції законодавчих нормативних актів щодо
завдань і обов’язків органів виконавчої влади в сфері їх галузевої чи відомчої
відповідальності.
2. Розробити та прийняти Закон України «Про засади державної політики в сфері
наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності».
3. Формувати урядові програми на основі стратегічного державного завдання, що
забезпечить ефективність засобів державного впливу на відродження України як
високотехнологічної, космічної країни.
4. Конкретизувати засоби здійснення повноважень стосовно формування державної
політики в сфері науки та технологій на рівні президента України та Верховної Ради
України.
5. Створити Наукову Раду при Президентові України, до складу якої увійшли б
авторитетні вчені та представники високотехнологічних, наукоємних галузей, утому числі
оборонної науки та промисловості.
6. Що стосується нинішньої Національної ради з питань розвитку науки і технологій,
яку очолює прем’єр-міністр України, то її доцільно переформувати у координаційний орган
Кабінету Міністрів України з питань інноваційного розвитку.
7. Для забезпечення цілеспрямованої координації реалізації інноваційної політики всіма
без винятку виконавчими органами державного управління має бути створений очолюваний
віце-прем’єр-міністром надгалузевий орган виконавчої влади.

8. Змінити концептуальні засади у сфері формування і реалізації державної науково-
технологічної та інноваційної політики, нарощувати ті функцій органів державної влади, які

безпосередньо стосуються стратегічного планування розвитку країни на інноваційній
високотехнологічній основі.
Саме шляхи розв’язання багатьох з цих проблеми розглядаються у матеріалах, які
опубліковані в даній збірці.