Історія Інституту починається з 1965 р., коли під керівництвом Геннадія Михайловича Доброва почав формуватися колектив наукознавців у межах відділу машинних методів обробки історико-наукової інформації Інституту історії АН України.

З 2015 р. постановою Президії НАН України від 10.07.2015 р. №188 Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України був перейменований у Державну установу «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» (далі – Інститут), а його основні напрями діяльності було уточнено. 27.10.2015 р. було проведено державну реєстрацію змін до Статуту Інституту.

Інститут проводить теоретичні та прикладні дослідження та розробки в галузі історії, теорії та організації науки. Основними напрямками діяльності Інституту є:

  • Узагальнення історичного досвіду, закономірностей, тенденцій, методологічних і соціальних проблем розвитку науки України в контексті розвитку світової науки.
  • Історико-наукознавчий аналіз розвитку, досвіду, стану та дослідження перспектив розвитку НАН України та її ролі в суспільстві на етапі трансформації.
  • Розробка та вдосконалення організаційних, економічних та інформаційних механізмів формування й ефективного використання науково-технологічного та інноваційного потенціалів країни, інтеграції вітчизняної науки у європейську та світову наукові системи.
  • Дослідження факторів трансформації наукових систем країн з перехідною економікою.
  • Розробка науково-технологічних та інноваційних прогнозів.

Загальне керівництво Інститутом здійснює Президія НАН України в особі головного вченого секретаря НАН України. Тематика наукових досліджень Інституту залежно від їх проблематики узгоджується з бюро відповідних відділень НАН України та затверджується розпорядженням Президії НАН України.

Протягом 20 років колектив перебував у складі різних наукових установ НАН України, розвиваючи теорію науково-технічного потенціалу, методологію проблемно-орієнтованої оцінки та формування науково-технічного потенціалу, оригінальні методи прогнозування.

  • З 1969 по 1971 рр. – підрозділ Ради по вивченню продуктивних сил України АН УРСР.
  • З 1971 р. по 1984 р. – відділення Комплексних проблем наукознавства Інституту кібернетики АН УРСР.
  • З 1984 р. по 1986 р. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу у складі Ради по вивченню продуктивних сил України АН України.
  • У 1986 р. на базі об’єднання Центру досліджень науково-технічного потенціалу та Сектору історії природознавства і техніки Інституту історії АН УРСР було створено Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки АН УРСР.
  • З 1986 р. по 1991 р. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки у складі Інституту надтвердих матеріалів АН України.

У 1989 р. Центру присвоєно ім’я Г. М. Доброва – засновника української школи наукознавства, що зробив значний внесок у розвиток вітчизняного й світового наукознавства.

З 1989 р. директором інституту є Борис Антонович Маліцький.

У травні 1991 року Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки отримав статус самостійного академічного інституту (Постанова Президії АН Української РСР № 128 від 08.05.91 р.), увійшовши до складу Відділення інформатики АН України.

У 2014 р. постановою Президії НАН України від 11.07.2014 р. №173 ЦДПІН ім. Г. М. Доброва НАН України виведений зі складу Відділення інформатики НАН України і підпорядкований безпосередньо Президії НАН України.

Інститут виконує функції методологічної, науково-організаційної, прогнозно-аналітичної та учбово-методичної установи, яка координує дослідження з вищезгаданих напрямів, що проводяться іншими науковими установами і вузами держави, надає їм науково-методичну допомогу в розвитку цих досліджень та в підготовці наукових кадрів.

Інститут працює в тісному контакті з міністерствами, відомствами, науковими установами, підприємствами, організаціями України.

У складі Інститут функціонує 1 центр, 3 відділи і 1 міжвідомча лабораторія.

Інститут Доброва – унікальний міждисциплінарний колектив, у якому працюють представники 10 наукових спеціальностей, що охоплюють широкий спектр фундаментальних галузей природознавства, технічних і суспільних наук.

Інститут регулярно проводить наукові конференції та активно займається видавничою діяльністю.

Інститут виконує спільні проекти з с науковими закладами країн Європейського Союзу, СНД, інших держав та міжнародних організацій.

Працівники Інституту є експертами міжнародних програм, членами Європейської асоціації досліджень та технологій, Європейської асоціації з еволюційної економіки, Міжнародного союзу з наукометрії та інформетрії, Європейської  дослідницької та освітньої програми, членами редколегій міжнародних наукових журналів «Освіта й наука» (Болгарія), «Технологічне навчання, інновації та розвиток» (Швейцарія) тощо.

З 2011 р. Інститут є базовою організацією  Національного контактного пункту Сьомої рамкової програми Європейського Союзу з досліджень і технологічного розвитку з пріоритетного напрямку «Соціально-економічні та гуманітарні науки»; з 2014 – Національного контактного пункту Рамкової Програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020».