Аналітичні матеріали
2018

Соціальний стан, професійні показники та міграційні наміри молодих учених НАН України

Здійснено щорічне електронне опитування з соціального стану, професійних показників та міграційних намірів молодих учених НАН України. Результати досліджень за останні роки та рекомендації опубліковано у матеріалах парламентських слухань “Національна інноваційна система: стан та законодавче забезпечення розвитку” 21.03.2018  (С.О. Жабін, Казьміна О.П.);

Повний текст матеріалу

ЖАБІН С.О., вчений секретар Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. Протягом усіх років незалежності України спостерігалася тенденція негативних кількісних та якісних змін науково-кадрового потенціалу, значною мірою обумовлена скороченням бюджетного фінансування фундаментальних досліджень та відсутністю попиту на прикладні дослідження та розробки з боку підприємств, які самі опинилися у складному становищі. Наукову сферу залишали і продовжують залишати найбільш активні, творчі вчені, у тому числі молоді науковці.

Разом з тим відтворення наукових кадрів та знання є основоположними чинниками сталого розвитку науково-технічного потенціалу держави. У країнах, що реалізують інноваційно-технологічний тип розвитку, знання стають головним нематеріальним активом.

З метою виявлення професійних та соціальних проблем молодих вчених України було проведено опитування в установах Національної академії наук України, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». В установах НАН України опитування здійснювалося у 2015-2017 роках шляхом поширення електронних анкет для анонімних респондентів.

Опитування показало значний зв’язок фінансових потреб респондентів з міграційними намірами. Погляди молодих учених з НАН України щодо причин виїзду можна розділити на три категорії причин: низька заробітна плата та поганий фінансово-економічний стан науки (близько 90 %); несприятливі умови праці (60 %); труднощі професійної реалізації (20-30 %). Сімейні причини становили лише 15 %.

Серед факторів, що впливають на відплив кадрів з наукової сфери до інших країн (інтелектуальна еміграція) та в інші сфери діяльності (зміна професії), можна виокремити фактори, що виштовхують (push factors), та фактори, що притягують (pull factors).

До факторів, що виштовхують молодих вчених України до інших країн та в інші сфери діяльності, можна віднести такі:

  • фінансова незабезпеченість;
  • соціальна незабезпеченість та незахищеність, проблема з житлом;
  • брак інфраструктури, реактивів для проведення досліджень;
  • обмеження мобільності;
  • відсутність соціальних ліфтів, можливостей для кар’єрного зростання.

До факторів, що притягують молодих вчених України до інших країн та в інші сфери діяльності, можна віднести такі:

  • глобалізація науки та пов’язані з цим програми залучення талановитої молоді на навчання та наукові стажування в іноземні університети та наукові центри;
  • розширення можливостей працевлаштування у міжнародні організації та транснаціональні компанії в Україні;
  • вища оплата праці та краще соціальне забезпечення при роботі на державних чи приватних підприємствах, у компаніях;
  • розвиток ІТ-сектора, який привабливими умовами праці залучає значну частину освіченої молоді, у тому числі науковців з фізико-математичною освітою;
  • розвиток малих та середніх підприємств (самозайнятість як альтернатива роботі за наймом).

Можна стверджувати, що фактори, що виштовхують, є більш лабільними та належать до компетенції керівництва держави, регіонів, державних органів та відомств, що відповідають за розвиток науково-інноваційної системи України.

Низький рівень взаємодії науки та бізнесу. До 1991 року, коли Україна була частиною СРСР, єдиним замовником наукової продукції була держава, яка визначала напрями і теми наукових досліджень та здійснювала їх фінансування. Після розпаду Радянського Союзу ця система перестала працювати, наука опинилася в ситуації, коли держава не в змозі у повному обсязі забезпечити її потреби, а взаємодія з бізнесом знаходиться на зачатковому рівні.

Державне регулювання розвитку науково-інноваційної сфери здійснюється, хоч і недостатньо ефективно, в таких напрямах: формування інституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки; реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки, технологій та інноваційної діяльності; програмно-цільове фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності; підтримка підприємництва у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій.

Так, за результатами обстеження інноваційної діяльності підприємств (за міжнародною методологією), проведеного у 2014-2016 роках Держстатом України, частка підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність за рекомендованими видами економічної діяльності, становила 18,4 %, у тому числі здійснювали технологічні інновації – 11,8 % (5,7 % – продуктові, 10,3 % – процесові), нетехнологічні інновації – 13,4 % (8,7 % – організаційні, 10,2 % – маркетингові); 34,4 % підприємств із технологічними інноваціями співпрацювали з іншими підприємствами та організаціями, зокрема 5,9 % – з університетами, 8,4 % – з науково-дослідними інститутами.

Наведені дані підкреслюють актуальність питання розвитку взаємовигідних зв’язків між науковою сферою та підприємствами. Окремої уваги заслуговує академічне підприємництво, що є способом передачі знань і технологій від наукової та освітньої сфер до бізнесу, яке в багатьох країнах підтримується урядами і, на жаль, мало розвинуте в Україні.

Для створення інноваційних підприємств молодим вченим не обов’язково залишати наукову сферу. У світі набуває розвитку так зване гібридне підприємництво, коли людина продовжує працювати за наймом і водночас створює власну компанію.

Гібридне підприємництво може зацікавити людей, які, з одного боку, прагнуть реалізувати свої підприємницькі наміри, а з другого – хочуть обмежити небезпеки та ризики, які незмінно супроводжують бізнес, навіть якщо йдеться про його обмежені масштаби.

Молоді вчені, які мають готові до впровадження наукові результати та заінтересовані у створенні власного бізнесу, можуть значно сприяти розвитку академічного підприємництва в Україні, а це, своєю чергою, позитивно позначиться на вирішенні їхніх соціально-економічних проблем.

Однак в Україні досі існують проблеми у співпраці між науковцями та представниками бізнесу, що негативно позначається на розвитку науки загалом, яка в цілому і за сумарним інноваційним індексом посідає останнє місце в Європі. Серед таких проблем:

  • відсутність інформації про розробки вчених;
  • проблеми з комунікацією – відсутність у вчених навичок розмовляти з бізнесом однією мовою;
  • відсутність структур, інституцій, які могли б виступати посередниками для продуктивної взаємодії;
  • недосконале законодавче забезпечення;
  • недостатня компетенція менеджменту університетів та наукових установ;
  • відсутність стимулів для бізнесу, який інвестує в науку та наукоємне виробництво;
  • незадовільний стан інвестиційного клімату в державі загалом.

Всі наведені фактори є додатковим аргументом для молоді не йти у науку чи залишити українську науку, адже при недостатньому державному фінансуванні відсутня можливість отримати від бізнесу кошти на реалізацію своїх ідей, розробок, проектів. Відтак дедалі менше інновацій продукується та втілюється у виробництві, а наукова сфера втрачає кадри та свого стратегічного партнера – бізнес.

Рекомендації:

  1. У Державному бюджеті України на 2019 рік та наступні роки забезпечувати фінансування науки на рівні 1,7 % ВВП (частина друга статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).
  2. Утворити та забезпечити належне фінансування Національного фонду досліджень України (стаття 49 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).
  3. Відновити пільгові умови оподаткування інноваційних підприємств, що працюють у рамках наукових парків і технопарків.
  4. Збільшити обсяг фінансування систем грантової підтримки, у тому числі з боку МОН та НАН України, забезпечити створення окремих програм для фінансування проектів та розробок молодих вчених.
  5. Забезпечити надання молодим науковцям, науковим (науково-педагогічним) працівникам пільгових довгострокових кредитів (зокрема, шляхом запровадження державної цільової програми) на будівництво (реконструкцію) та придбання житла з використанням механізмів здешевлення вартості іпотечного кредитування, часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків науковим (науково-педагогічним) працівникам на придбання житла, переведення частини невикористовуваних площ наукових установ та закладів вищої освіти у житлові тощо.
  6. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для навчання, стажування, підвищення кваліфікації студентів, аспірантів, наукових та науково-педагогічних працівників за кордоном» № 546 від 16 травня 2011 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» № 98 від 2 лютого 2011 року.
  7. Врегулювати питання забезпечення академічної мобільності, оплати праці вітчизняних та іноземних науковців у рамках виконання проектів за програмою «Горизонт 2020».
  8. Забезпечити розвиток системи інноваційних посередників (центри трансферу технологій, інноваційні центри, центри підтримки інновацій, бізнес-інкубатори, бізнес-акселератори тощо).
  9. Забезпечити на регіональному рівні створення нових та активізацію діяльності існуючих інноваційних кластерів, що об’єднують наукові інститути та/або університети, підприємства та організації для інноваційного співробітництва та просування інновацій.
  10. Розробити систему заходів для стимулювання інноваційних підприємств, які інвестують у науку та наукоємне виробництво.
  11. Забезпечити введення в дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Джерело: Верховна Рада України: парламентські слухання 21 березня 2018 року (офіційне джерело)