Історія Інституту

Історія Інституту починається з 1965 р., коли під керівництвом Геннадія Михайловича Доброва почав формуватися колектив наукознавців у межах відділу машинних методів обробки історико-наукової інформації Інституту історії АН України.

З 2015 р. постановою Президії НАН України від 10.07.2015 р. №188 Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України був перейменований у Державну установу «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» (далі – Інститут), а його основні напрями діяльності було уточнено. 27.10.2015 р. було проведено державну реєстрацію змін до Статуту Інституту.

Інститут проводить теоретичні та прикладні дослідження та розробки в галузі історії, теорії та організації науки. Основними напрямками діяльності Інституту є:

• Узагальнення історичного досвіду, закономірностей, тенденцій, методологічних і соціальних проблем розвитку науки України в контексті розвитку світової науки.
• Історико-наукознавчий аналіз розвитку, досвіду, стану та дослідження перспектив розвитку НАН України та її ролі в суспільстві на етапі трансформації.
• Розробка та вдосконалення організаційних, економічних та інформаційних механізмів формування й ефективного використання науково-технологічного та інноваційного потенціалів країни, інтеграції вітчизняної науки у європейську та світову наукові системи.
• Дослідження факторів трансформації наукових систем країн з перехідною економікою.
• Розробка науково-технологічних та інноваційних прогнозів.

Загальне керівництво Інститутом здійснює Президія НАН України в особі головного вченого секретаря НАН України. Тематика наукових досліджень Інституту залежно від їх проблематики узгоджується з бюро відповідних відділень НАН України та затверджується розпорядженням Президії НАН України.

Протягом 20 років колектив перебував у складі різних наукових установ НАН України, розвиваючи теорію науково-технічного потенціалу, методологію проблемно-орієнтованої оцінки та формування науково-технічного потенціалу, оригінальні методи прогнозування.

• З 1969 по 1971 рр. – підрозділ Ради по вивченню продуктивних сил України АН УРСР.
• З 1971 р. по 1984 р. – відділення Комплексних проблем наукознавства Інституту кібернетики АН УРСР.
• З 1984 р. по 1986 р. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу у складі Ради по вивченню продуктивних сил України АН України.
• У 1986 р. на базі об’єднання Центру досліджень науково-технічного потенціалу та Сектору історії природознавства і техніки Інституту історії АН УРСР було створено Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки АН УРСР.
• З 1986 р. по 1991 р. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки у складі Інституту надтвердих матеріалів АН України.

У 1989 р. Центру присвоєно ім’я Г. М. Доброва – засновника української школи наукознавства, що зробив значний внесок у розвиток вітчизняного й світового наукознавства.

З 1989 р. директором інституту є Борис Антонович Маліцький.

У травні 1991 року Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки отримав статус самостійного академічного інституту (Постанова Президії АН Української РСР № 128 від 08.05.91 р.), увійшовши до складу Відділення інформатики АН України.

У 2014 р. постановою Президії НАН України від 11.07.2014 р. №173 ЦДПІН ім. Г. М. Доброва НАН України виведений зі складу Відділення інформатики НАН України і підпорядкований безпосередньо Президії НАН України.

Інститут виконує функції методологічної, науково-організаційної, прогнозно-аналітичної та учбово-методичної установи, яка координує дослідження з вищезгаданих напрямів, що проводяться іншими науковими установами і вузами держави, надає їм науково-методичну допомогу в розвитку цих досліджень та в підготовці наукових кадрів.

Інститут працює в тісному контакті з міністерствами, відомствами, науковими установами, підприємствами, організаціями України.