Геннадій Михайлович Добров (09.03.1929, Бахмут (Донецька область) — 04.01.1989, Київ) — один із основоположників наукознавства в Радянському Союзі, засновник української наукознавчої школи, засновник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, член-кореспондент АН УРСР (1988). Член-кореспондент Міжнародної академії історії науки (Париж, 1965). Член Міжнародної академії гуманітарних та природничих наук (1972). Доктор економічних наук (1968), кандидат технічних наук (1953), професор (1970).

Автор близько 600 наукових праць, у тім числі 10 індивідуальних монографій, з яких “Наука о науке” перевидана в 17 країнах. У 1999 році опубліковано також його рукопис «Капутология, или прикладной системный анализ неудач» – глибоке дослідження з менеджменту, написане в жартівливій формі.

Розвинув теорію науково-технічного потенціалу та методів його вимірювання, теорію та практику науково-технічного прогнозування, один із перших в СРСР розпочав роботи з наукометрії.

 

Короткий біографічний нарис

Бібліографія

Фотогалерея